Никто не забыт и ничто не забыто или Наш дед - Герой!

 

 

 

Мой дед  Шепелев Николай Гаврилович родился в с. Урицком Липецкой губернии 15 декабря 1909 года. Село тогда называлось Царево. Как рассказывала моя прабабушка, дедова мать, что в нем не было крепос­тного права, так как оно принадлежа­ло царю и считалось государствен­ным. Село было большое, но грамот­ных мужиков было очень мало. Мой дед был третьим сыном в семье. Учился он в сельской школе, закончил 7 классов. Помогал отцу по крестьян­ским делам.

В 1927 году дед уехал на Донбасс в г. Енакиево. Работал котельщиком на металлургическом заводе. Еще в де­ревне его приняли в комсомол, а на заводе избрали секретарем комсо­мольской ячейки. В 1930 году женил­ся на девушке из Москвы, и получили комнату в общежитии.

В 1931-33 гг. дед служил в Крас­ной Армии в г. Летичеве Хмельниц­кой области, окончил школу млад­ших командиров, стал старшиной пулеметной роты.

По возвращении со службы был направлен в отдел рабочего снабже­ния того же металлургического заво­да в г. Енакиево. Семья по-прежнему жила в общежитии, через год у них ро­дилась дочь, через два – вторая, од­нако обе умерли в раннем возрасте. Поэтому, когда в 1935 году у них ро­дился сын (мой отец), семья перее­хала в г. Конотоп.

Во время немецко-фашистской ок­купации дед с помощью друзей – под­польщиков устроился работать на скотобойню и имея постоянные кон­такты с партизанами-ковпаковцами.

 На второй день после освобождения Конотопа в сентябре 1943 года он ушел на фронт. Вскоре за форсиро­вание Днепра севернее Киева деду было присвоено звание Героя Совет­ского Союза за захват и удержание плацдарма на правом берегу.

Тогда у  него на личном счету было 2 подбитых фашистских танка, 1 самолет – разведчик и около 300 убитых фашис­тов. Стрелок 385-го стрелкового пол­ка, рядовой Николай Шепелев отли­чился 01. 10.1943 г. при отражении кон­тратаки противника у с. Ясногородка (Вышгородский р-н Киевской обл.). Когда выбыл из строя командир ро­ты, Шепелев взял командование ро­той на себя. Контратаку противника удалось отбить.

При освобождении Киева дед был тяжело ранен в грудь. До зимы 1943 г. находился в госпитале. Там и узнал о присвоении высокого звания. Из гос­питаля поехал в Москву, где М. И. Ка­линин вручил ему орден Ленина и Зо­лотую Звезду героя за № 1921. В на­чале 1944 года дед вернулся на фронт и до конца войны воевал в 13-й от­дельной Барановичской автомобиль­ной бригаде.

Освобождал Украину, Белоруссию, Польшу. Имел медали «За освобож­дение Варшавы», «За взятие Берли­на». В Берлине войну и закончил в звании младшего лейтенанта. Служил до ноября 1946 года на должности начпрода отдельной автомобильной бригады в г. Потсдам.

По воспоминаниям отца, дед о вой­не рассказывал как о тяжелой и опасной работе, полной крови и смерти.

После демобилизации дед прие­хал жить и работать в Киев, город, за который он сражался. В Киеве он при­обрел маленький домик на рабочей окраине, которая называлась Шулявка. Интересно, что в 1905 г. здесь ро­дилась первая Советская власть, объявившая себя Шулявской республи­кой. Стал работать дед, как и до вой­ны, заведующим столовой завода «Точэлектроприбор». Потом был пе­реведен директором гастронома, а позже, из-за болезни, заведующим павильоном одного из рынков Киева.

Был очень добрым, общительным. Кажется, пол-Киева были у него в друзьях Дружил с Ковпаком Сидором Артемовичем, с очень многими фронтовиками. В доме всегда было много гостей. Что имелникогда не прятал, всем делился. Всегда помо­гал друзьям и знакомым решать их проблемы.

Умер он внезапно, на второй день после выписки из госпиталя. Пошел на работу после месячного перерыва. В кругу сотрудников и друзей он чув­ствовал себя приподнято, весело, бодро. Обрадовался, что снова встрою, что снова нужен людям. От вол­нения поднялось кровяное давление, и случился инсульт. Скорая отвезла ого в госпиталь, где он через сутки скон­чался – 5 июля 1958 г ода. Похоронен на Шулявском кладбище в Киеве.

В 1968 году горисполком поставил на эго могиле черный мраморный обелиск. Ежегодно здесь в День По­беды собирались пионеры и студен­ты Института гражданской авиации на траурный митинг. Жива дочь Героя – Вера Николаевна Ткаченко (Шепеле­ва), две внучки и я – внук!

                                                                                                       внук Кирилл ШЕПЕЛЕВ

 

Щоб пам’ятали!

«Щоб пам’ятали!»

08 травня 2015 року на базі нашого навчального закладу відбулася урочиста лінійка пам’яті, присвячена 70-й річниці перемоги в Німецько-Рядянській війні. Захід був організований учителем історії Квашою Н. В. та учнями групи 14 та 24 за професією «Агент з організації туризму. Адміністратор. Діловод». Основною метою свята було згадати подвиги наших героїв та вшанувати пам’ять тих, які мужньо боролися за вільне майбуття, адже війна не оминула жодну оселю. Із кожної батьківської хати воювали на фронті чоловіки, адже війна – це чоловіча справа, але ці слова спростували  жінки, які пішли на фронт, та ані трохи не було легше тим, які мужньо боролися в тилу.

Пам’ятаємо героїв, які полишили після себе неоціненний скарб – вільне майбутнє та з перших вуст розповідали про страхіття війни. Таким героєм був Микола Шепелєв.

 

Свято зі сльозами на очах» та акція «Запали свічку! 1939-1945. Пам’ятаємо! Перемагаємо!»

Конкурс  стіннівок «Свято зі сльозами на очах» та акція «Запали свічку! 1939-1945. Пам’ятаємо! Перемагаємо!»

07 травня 2015 року на базі Київського вищого професійного училища будівництва і дизайну відбувся конкурс стіннівок до 70-ї річниці Другої світової війни.

Основною метою конкурсу є формування творчої уяви учнів, створення умов для інтелектуального і духовного розвитку та патріотичного виховання, а також шанобливого ставлення до минулих подій та осіб, які наближали перемогу над фашистами, адже кожна стіннівка поглиблює тему війни та відродження духовної культури народу. Змістовним доповненням конкурсу стіннівок була акція «Запали свічку!»

На розгляд журі було представлено творчість від кожної академічної групи. Роботи відзначалися творчим підходом, змістовністю, художнім рівнем.

Слід відзначити творіння від учнівського самоврядування, які креативно та поміркована втілили умови конкурсу. Їх стіннівки підкріплені влучними історичними матеріалами, які є сполучною ланкою між сивим минулим та історією сучасності, бо не забуті герої, які вкарбувались своїм іменем у віки, та згадано сьогодення, яке впевнено крокує у європейське майбуття.

 

 

Подорожуючи навчаємось!

30 квітня група №14 за професією «Агент з організації туризму. Адміністратор. Діловод» з Квашою Наталією Валеріївною вчилися проводити екскурсії на Печерських Липках.

Спочатку був Будинок з химерами…

… потім Будинок плачучої вдови та Шоколадний будинок…

… і  зрештою, ми потрапили в Музей  іграшок. Дитинство прекрасна пора, і скільки тобі б не було років, а на іграшки завжди приємно споглядати.

 

Наші досягнення!

24 квітня 2015 року на базі МВПУ зв’язку відбувся конкурс  професійної майстерності за професією «Оператор комп’ютерного набору», у якому прийняв участь учень 23 групи нашого навчального закладу Тимофєєв Максим, який посів 7 місце.

Долаючи усі конкурсні етапи,  учні отримали крім позитивних емоцій і вражень, досвід  змагання, можливість порівняти свій рівень знань із знаннями інших учнів. Вітаємо!

 

Запрошуємо на навчання

25 квітня 2015 року у КВПУ будівництва і дизайну відбулося свято – День відкритих дверей. Уже стало традицією гостинно вітати абітурієнтів, які переступивши поріг навчального закладу та поринули у сприятливу  атмосферу, адже майбутні учні мали змогу переглянути виставки та майстер-класи за актуальними професіями; для поглибленого знайомства із навчальним закладом були проведені екскурсії, де мали змогу якнайглибше отримати інформації про специфіку навчання та дозвілля у КВПУ будівництва і дизайну. Родзинкою свята стала концертна програма.

Запрошуємо всіх бажаючих до навчання!

 

Професія – шлях у майбутнє

Професія – шлях у майбутнє

Вибір професії - це діло не одного дня. 07.04.15 року відбулася ярмарка професій у Київському палаці дітей та юнацтва, де активну участь, серед інших навчальних закладів, узяло Київське вище професійне училище будівництва і дизайну.

Ярмарок професій став справжнім святом для учнів 9-11 класів шкіл міста Києва та Київщини, батьків та вчителів, адже питання про вибір професії для них як ніколи актуальне. Тож професійно-технічні заклади м. Києва в консультаційному режимі презентували професії та спеціальності, за якими ведуть підготовку майбутніх фахівців. Учасники ярмарку професій мали змогу переглянути інформаційні фільми про омріяний фах, познайомитися з рядом професій нашого навчального закладу через майстер-класи проведені учнями та майстрами виробничого навчання.

Обираючи професію, треба пам’ятати, що здійснити відповідальний крок треба свідомо, ураховуючи свої нахили та здібності, особисті та громадські інтереси. Потрібно пам’ятати, що немає професій поганих і добрих, легких і важких. Значення професії в житті людини залежить не від характеру роботи, а від того, як до неї ставиться сама людина.